Груша Дюшес : вирощування,догляд

Дім,сад,город-помічник і порадник для садівників та городників



» » Груша Дюшес : огляд,характеристика

Груша Дюшес : огляд,характеристика

Розрізняють зимовий і літній різновиди сорту. Перший дозріває пізно, в жовтні, відрізняється стійкістю до морозу. Обидва сорти потребують стороннього запилення, не мають якості самоплідності.

Опис сорту


Плоди з м’яким солодким смаком мають довгасту форму, великий розмір. Це десертний сорт з дуже корисним складом вітамінів і мікроелементів. Літній різновид Дюшеса зріє в серпні. Має широку пірамідальну крону з безліччю листя. Розмір дерева невеликий.

На гілках ростуть овальні з загостреним кінцем гладкі листя з блиском. Вага плодів — від 160 грам. Зимовий Дюшес може бути дуже великим за вагою — до 600 грам. Дегустаційні властивості — 4,8 балів. Тонка шкіра, запашний аромат.

Опис сорту Дюшес включає наступні характеристики.
◾Невибагливість до грунтів.
◾Самобезплідність. Для запилення потрібно садити поруч інші сорти.
◾Цвіте пізно, але довго. Середні за розміром суцвіття нормально переносять температурні перепади.
◾Плоди за формою – типова груша, довгасті, вагою до 200 грам.
◾Смак дуже солодкий з нотками мускату.
◾Плодоношення настає через 5 років після посадки.
◾Збір врожаю — середина серпня. Зберігання — до 2 тижнів. При охолодженні зберігається до 1,5 місяця.

Як будь-який сорт, Дюшес має не тільки хороші, але і погані якості. Причому перші переважають.

Можна відзначити наступні “плюси”:

◾Зручний для реалізації, добре перевозиться в транспорті.
◾Стійкий до парші.
◾Росте на будь-якому грунті, стійкий до зовнішнього середовища.
◾Великі плоди.

Відзначають також наступні недоліки сорту:
◾Не має стійкості до попелиці, масниці.
◾Самобезплідний (не запилюється без допомоги інших сортів).

Зимовий і літній Дюшес дещо відрізняються властивостями. Хоча за зовнішнім виглядом їх майже не відрізнити. Різниця – в терміні дозрівання. Зимовий вид приносить значний урожай при внесенні в грунт добрив і загальної її родючості. Плодоношення спостерігається на 6 або 7 рік.

Врожай збирають у жовтні, до 100 кг з дерева. Відсутність самозапилюваності – однакова риса для зимового і літнього різновиду Дюшеса. При цьому перший добре запилюється від Вільямс, Олів’є де Сер або Бере Арданпон.

Плоди Зимового Дюшесу бувають вагою до 600 грам. Вони жовті при дозріванні з яскравим багряним боком. Смак — насичено солодкий з кислинкою. Є стійкість до низьких температур, холоду. А також зимовий різновид можна зберігати протягом декількох місяців. З недоліків відзначають погану опірність парші.

Врожайність


Починаючи плодоносити на 5 або 6 рік, груша Дюшес відноситься до дерева з середньою врожайністю. Доросле дерево дає до 100 кг соковитих плодів. Зимовий різновид знімають при початку листопада, в жовтні. До грудня місяця відбувається дозрівання. Сорт прекрасно лежить на зберіганні. В прохолодних умовах якість фруктів зберігається до весни.

Різновид сорту Дюшес Ангулем росте тільки в південних регіонах. Дозріваючи на початку серпня, плоди висять на гілках до листопада. З одного дерева знімають від 70 до 150 кг.

Літній Дюшес збирають у серпні. Він має термін зберігання — 2 тижні, при холодних умовах — до 1,5 місяця. На деревах плоди можуть висіти довго. Відзначають врожайність до 250 кг з дерева, що залежить від регіону і умов виростання. При вживанні в свіжому вигляді дуже корисна своїм складом.

Медицина відзначає її як лікарський засіб від застуди. А також це дієтичний продукт. З неї роблять досить якісні заготовки: сушать, консервують у вигляді компотів, роблять джеми. Сік корисний проти алергії. Широке застосування робить сорт універсальним. Груша добре транспортується, відповідаючи всім необхідним торговим вимогам.

Що за сорт, як, де і ким був виведений?

З історії садівництва відомо: сорт Дюшес був представлений англійцем Вілером в 1796 році. Це садівник-любитель, який вивів його в графстві Беркшир. Відмітна особливість — відмінний смак плодів. Будучи дуже цінним для селекціонерів, сьогодні він відомий в різновидах. А саме, розрізняють Дюшес літній і зимовий, кожен зі своїми відмінними рисами.

Груша набула популярності у всьому світі. Спочатку поширенням займався англієць Вільямс. Назва duchesse (Дюшес) перекладається, як Герцогиня завдяки породистим властивостям і красі.

Відгуки


Як ідеальний сорт, Дюшес має чудові відгуки, користуючись визнанням і популярністю. Це еталон в садівництві. Відзначають прекрасний смак, користь для здоров’я, зручне вирощування. З груші цінного сорту Дюшес виходять прекрасні варення, джеми, компоти, мармелади, сухофрукти. У свіжому вигляді це ароматний і смачний фрукт. Можна робити вино. Дюшес просто прикрашає сад.

Вирощування

Посадка, догляд і вирощування проводяться аналогічно іншим сортам груш. Вибирають саджанці хорошої якості, розміщуючи їх в саду до розпускання бруньок, тобто — в квітневий період.

Риють яму глибиною в метр і шириною 70 см. Більше цих розмірів рослина не поглиблюють, тому що саджанець може загинути. В грунт для засипки додають компост, торф, виключаючи гній. Рекомендується з підготовленої родючої грунтової суміші зліпити конус на кореневу систему і встановити в ямі. При цьому потрібно обережно поводитися з корінням.

Стволу необхідна підпора — дерев’яний брусок біля саджанця, до якого дерево щільно прив’язують. Мульчування – важливий фактор при вирощуванні, що захищає коріння від перепадів температури. Навесні крону обрізають, формуючи конус. Полив роблять до цвітіння навесні і після нього, а також 1 раз на початку осені. Щороку виливають до 3 відер.

Можливі хвороби і їх лікування


Дюшес стійкий до зараження паршею. Цим відрізняється як літній, так і зимовий вид. При затяжній дощовій погоді парша все-таки може вразити рослину. Особливо страждає зимовий вид. Плоди тріскаються, м’якоть стає позбавленою смаку, втрачає свої якості. Для боротьби дерево обробляють в період кінця цвітіння. Використовують 0,5 % мідного настою хлорокису або 1% Бордоський гексан.

Дюшес поїдає попелиця і мідяниця. Вражене листя спалюють, після чого грунт біля дерева обробляють препаратом “Нітрафен”, 0,3%. Проти мідяниці грушу захищають до розпускання бруньок. Застосовують «Карбофос», розчиняючи 90 г в 10 літрах води. Личинки знищують фосфорорганічними інсектицидами.

Догляд

Дюшес потребує достатнього поливу. Підживлення добривами застосовують, але не надмірно. При посадці не вживають свіжий гній, а перемішують грунт з компостом, торфом. У перший рік дерево також не потребує добрив. Адже досить родючого посадкового грунту. Один раз в три роки вносять органічні добрива: 8 кг гною на кв. метр.

Мінеральні добавки:
◾хлористий кальцій — 30 г/м;
◾селітра — 25 г;
◾суперфосфат-25 г.

Для внесення потрібно вирити порожнини в грунті на 20 см.

Навесні обрізають гілки. Це починають робити через рік після початку зростання – видаляють бічні гілки. Стовбур вкорочують на чверть, щоб дерево давало бічне зростання. На другий рік роблять те ж, тільки на 20 см. гілки при цьому відрізають на 8 см. формують крону, щоб у верхній частині був усічений конус.

На зиму дерева вкривають, використовуючи щільні матеріали. Підходить навіть папір з різною товщиною і бавовняна тканина. Протяги і сильний холод не слід допускати до кореневої системи. Коли випаде сніг, потрібно застосувати покриття, що захистить від холоду. Якщо захистити грушу маленьким парканчиком, вона буде захищена від гризунів типу зайців.

Груша Дюшес багата вітамінами і корисними речовинами при чудовому смаку плодів. Широко і універсально застосовуючись, вона рясно плодоносить. Може жити в самих різних умовах клімату, прекрасно приживаючись на ділянках і в садах. З огляду на кілька різновидів, Дюшес можна назвати найпопулярнішою плодовою рослиною.
скачать dle 12.1

5-05-2019, 12:53 111